Розуміння впливу кришки від напоїв на навколишнє середовище вимагає цілісного уявлення про весь її життєвий цикл, від видобутку сировини до її остаточного розкладання-або відсутності-в навколишньому середовищі. Подорож починається з етапу виробництва, де поліпропіленову смолу отримують із викопного палива за допомогою енергоємних-процесів рафінування та полімеризації. На цьому етапі визначається початковий вуглецевий слід кришки. Після виробництва кришки транспортуються на розливні заводи, наносяться на напої та розповсюджуються по всьому світу. Хоча фаза функціонального використання кепки відносно коротка, її життя в навколишньому середовищі може тривати століттями.
Після вживання напою кришка потрапляє в потік відходів. В ідеалі його збирають і переробляють. Однак через невеликий розмір ковпачки часто втрачаються під час процесу сортування на заводах з переробки матеріалів (MRF) або викидаються як сміття. Коли поліпропіленові кришки потрапляють у природне середовище, вони піддаються повільному та складному процесу деградації. На відміну від біорозкладаних матеріалів, які розщеплюються мікроорганізмами, поліпропілен піддається фотодеградації. Сонячне світло розриває довгі полімерні ланцюги на дедалі менші фрагменти, але воно не мінералізує пластик у нешкідливі природні сполуки.
Ця фрагментація призводить до переходу від макро-пластику до мікропластику та зрештою до нанопластику. Коли ковпачок вивітрюється, він стає крихким і тріскається, вивільняючи частинки в ґрунт і воду. Нещодавні дослідження навіть виявили поліпропіленовий мікропластик у скелетних тканинах і кістковому мозку людини, підкреслюючи тривожний біо-акумулятивний потенціал цих стійких забруднювачів. У морському середовищі ці фрагменти можуть плавати роками, подорожуючи на величезні відстані океанськими течіями. Життєвий цикл кришки для напоїв насправді не закінчується; він просто перетворюється на поширений забруднювач, який проникає в екосистеми та харчові ланцюги. Ця реальність підкреслює нагальну потребу в підході циклічної економіки, де ковпачки призначені не лише для функціонування, але й для повної відновлюваності та, зрештою, безпечного біорозкладу.
